20 цитат з книги «Взуття-буття: Історія Nike, розказана її засновником»

Nike – компанія, що почалася з півсотні позичених доларів. Книгу Філа Найта «Взуття-буття: Історія Nike, розказана її засновником» варто прочитати для того, щоб повірити у свою божевільну ідею, почати робити перші кроки, не бояться помилок та багато працювати. Мотивуємо цитатами:

«Як не крути, а життя – це гра. І той, хто заперечує цю істину або просто відмовляється брати участь у цій грі, залишається на лаві запасних, а я такої долі собі не бажав».

«У 24-річному віці мені на думку спала Божевільна Ідея, і дивним чином, попри сильну тривогу, страх перед невідомим майбутнім та невпевненість у власних силах, яку переживають усі хлопці й дівчата у двадцять п’ять років, я таки дійшов висновку, що весь наш світ побудований на божевільних ідеях. Наша історія – це одна грубезна збірка божевільних ідей. Усе те, що мене захоплювало, – книжки, спорт, демократія, підприємництво – починалося з божевільних ідей».

«Я практично жив у бібліотеці, жадібно поглинаючи усю знайдену інформацію про імпорт, експорт і про те, як заснувати власну компанію».

«Я цінував гроші не менше будь-якого іншого чоловіка. Ось тільки мені хотілося, щоб у моєму житті було набагато більше сенсу».

«Я викликав у тата жах, а у мами – страшенний захват, коли звільнився з аудиторської фірми та цілу весну продавав взуття з багажника свого «Валіанта».

«Якщо компанія збанкрутує, я залишуся без жодної копійки і почуватимуся розчавленим. Але при мені залишиться дорогоцінна мудрість, якою зможу скористатися у наступному стартапі. Мудрість здавалася мені нематеріальним активом, і цей актив виправдовував ризик».

«Я вперто не бажав працювати на когось іншого. Я хотів побудувати щось власне, таке, на що зможу вказати і промовити: «Це зробив я». Тільки у такий спосіб, на мою думку, можна було наповнити життя сенсом».

«Ми всі погодилися з тим, що логотип новий, свіжий і водночас – вічний. Не обмежений часом. Ми висловили Кароліні найглибшу вдячність за її багатогодинну працю, дали чек на тридцять п’ять доларів і попрощалися».

«Форд заплатив першокласній консалтинговій фірмі 2 мільйони доларів за те, щоб та придумала для його нового автомобіля назву Maverick. У нас немає двох мільйонів доларів, зате у нас є п’ятдесят розумних людей, тож ми просто не можемо впоратися гірше».

«Nike грецькою звучало як Ніка, а це ім’я богині перемоги. А хіба є щось важливіше за перемогу?»

«У ті часи коробки для взуття мали або білий, або блакитний колір, а я хотів чогось такого, що вирізнялося би з-поміж інших товарів на полицях спеціалізованих крамниць, відразу впадало в око. Тож я попросив компанію «Ніппон Раббер» помістити взуття в яскраві помаранчеві коробки, бо цей колір веселки, на мою думку, найбільше пасував сміливцям».

«Бізнес – це війна без стрілянини».

«Попит і пропозиція завжди є головною проблемою у бізнесі. Це стало відомо ще тоді, коли фінікійські купці наввипередки возили до Риму жадану пурпурову фарбу для одягу членів імператорської сім’ї та багатіїв; ось тільки цієї фарби постійно не вистачало. Доволі складно винайти, виготовити і просунути на ринок новий товар, однак саме логістика, механізм і динаміка товарного потоку в напрямку споживачів здатні погубити молоду компанію, бо саме на цьому етапі виникає найбільше непорозумінь».

«Ми намагалися створити не лише бренд, а й культуру. Ми боролися проти одноманітності, проти надокучливості, проти нудної роботи. Ми намагалися продати дещо більше за продукт, ми намагалися продати ідею – дух».

«Спостерігаючи за тим, як 1976 року взуття еволюціонувало від популярного аксесуара до культурного артефакту, я висунув ідею. Люди можуть взувати кросівки на заняття в університет. І на роботу. І йдучи до крамниці по харчі. І в будь-який момент повсякденного життя. Це було грандіозною ідеєю».

«Якщо навіть одному керівникові компанії до снаги мислити тактично і стратегічно, то в компанії є майбутнє».

«Я замінив його юридичну діяльність маркетинговою, витягнув Страссера з його зони комфорту. Таке я час від часу полюбляв робити з кожним, щоб запобігти його моральному застою».

«Коли ти щось робиш, коли щось удосконалюєш, коли ти щось випускаєш, коли ти додаєш якусь нову річ чи послугу до життя незнайомих людей, робиш їх щасливішими, здоровішими, обачнішими, кращими, коли ти робиш усе це рішуче, ефективно, вміло, так, як усе завжди мало б робитись, але тільки зрідка виходило, ти ще більше залучаєшся до грандіозної людської драми. Ти більше ніж просто живий, ти допомагаєш іншим жити повноцінним життям, і якщо все це просто бізнес, гаразд, можете називати мене бізнесменом».

«Я все думав про фразу «Це лише бізнес». Це ніколи не було просто бізнесом. І ніколи не буде. А якщо коли-небудь це таки стане «просто бізнесом», то це означатиме, що той бізнес нікчемний».

«Я хочу сказати чоловікам і жінкам, яким сьогодні 25, що вони не мають задовольнятися роботою, професією чи кар’єрою. Шукайте своє покликання. Навіть якщо не знаєте, що це означає, все одно шукайте. Якщо ви йтимете за покликом свого серця, втому буде легше здолати, розчарування лише підживить ваш внутрішній двигун, а відчуття злету перевершить усе найпрекрасніше з того, що ви будь-коли переживали».

«Іноді ти мусиш здатися. Часом розуміння моменту, саме в який потрібно здатися, спробувати щось нове, – геніальна здатність. Здатися не означає зупинитися. Ніколи не зупиняйтеся!»

«Удача дуже важлива. Атлетам щастить, поетам щастить, бізнесменам щастить. Сумлінна праця вкрай необхідна, гарна команда є неодмінною умовою успіху, розум і рішучість неоціненні, проте саме удача може визначити кінцевий результат».

не зупиняйся