20 фактів з книги «Це Воргол»

Прочитавши з щирим ентузіазмом та іронічною посмішкою на вустах книгу Кетрін Інґрем «Це Воргол», ми занотували 20 найцікавіших фактів про поп-короля:

1. Перше замовлення на виконання ілюстрацій Воргол одержав від журналу Glamour, а вже невдовзі співпрацював з усіма значимими журналами мод, зокрема Vogue і Harpers Bazaar.

2. Енді Воргол народився 6 серпня 1928 року в Піттсбурзі. Його батьки, Юлія і Ондрей Ворхоли, походили з русинського гірського села в Чехословаччині (нині це схід Словаччини).

3. Ще під час навчання у старшій школі Енді здобув стипендію на відвідування занять із малювання для обдарованих дітей в Інституті Карнеґі… Завдяки цим заняттям Воргол потрапив у новий світ — світ престижу й багатства.

4. У вересні 1945 року Енді розпочав навчання у Технологічному інституті Карнеґі, де викладали красні мистецтва і сучасний дизайн. Ось як описував тамтешню атмосферу професор Роберт Леппер: «Половина мого курсу прагнула бути «серйозними митцями, а такі, як Енді, що хотіли займатися комерційним дизайном, вважали їх снобами».

5. Завершивши 1949 року навчання в Кернеґі-Теху, Воргол поїхав із Піттсбурга. Він пригадує: «Коли мені був 21, приятель запхав мене у торбу із супермаркету»Кроґер» і заніс до Нью-Йорка».

6. У 1960 році Вргол заробив понад 70 000 доларів і став найбільш високоплачуваним комерційним художником Нью-Йорка.

7. Воргол з’явився на поп-артовій сцені Нью-Йорка на початку 1960-х. Разом з Енді головними гравцями на ній були Клас Олденбурґ, Том Вессельман, Джеймс Розенквіст і Рой Ліхтенштайн. Вони працювали незалежно один від одного, але дійшли до певного спільного бачення.

8. В основу перших Ворголових поп-робіт лягла реклама та комікси, які на той час вважалися мало не сміттям.

9. 1962 року Воргол намалював бляшанку супу «Кемпбелл»… Згодом він намалював усі 32 різновиди супів «Кемпбелл», а також інші культові бренди, як-от «Кока-Кола», губки «Брілло» і навіть американський долар.

10. Воргол був майстром повторень. Він був переконаний, що у повторенні є щось сутнісно затишне.

11. Приміряючи на себе андерґрайндний стиль, Воргол врешті-решт сформував свій упізнаваний образ: темні окуляри, шкіряна куртка, високі черевики-челсі, джинси; згодом додалася знаменита сріблясто-сива перука.

12. Голлівуд — зірки, блиск, слава — захоплювали Воргола ще з дитинства. 1962 року він почав робити шовкодруки американських зірок та поп-ідолів. Воргол не зустрічався з ними особисто: він брав промоційне фото, збільшував його і розфарбовував.

13. 1964 року Енді винайняв четвертий поверх п’ятиповерхового складу. Це приміщення стало легендарною «Срібною фабрикою», де Енді зі своїми помічниками творив мистецтво.

14. Наприкінці 1967 року фабрика отримала ордер на виселення. Будівля розвалювалася… То був кінець епохи. Коли «Фабрика» переїхала на Юніон-сквер, її декор змінився і атмосфера стала зовсім іншою.

15. 1969 року Джн Вілкок і Енді Воргол заснували журнал Interview. То був один із перших журналів про знаменитостей, який став немовби продовженням зіркових тусівок.

16. Воргол розробив свою концепцію бізнес-мистецтва. За його словами: «Бізнес-мистецтво — це наступний після мистецтва крок. Я починав комерційним художником, а закінчити хочу як діловий… Вдало вести бізнес — це найзахопливіший вид мистецтва.

17. 1974 року він переніс свою студію в діловий центр на Бродвеї, 860. Аби відобразити свої корпоративні амбіціі, Воргол називав нове приміщення уже не «Фабрикою», а «Офісом».

18. Нарцисичні 70-ті — то був саме час робити портрети: багаті, красиві й модні прагнули увічнити себе. Виконуючи роль придворного жівописця для своєї елітної компаніі, Воргол спромігся, цитуючи історика мистецтва Роберта Розенблюма, воскресити «майже відмерлий… величний стиль портрета».

19. Енді був ненаситним покупцем і перетворив свій п’ятиповерховий дім на Лексінґтон-авеню у величезний склад мотлоху: скрізь штабелями лежали артефакти і вдалі покупки (часто так і не розпаковані), а роль власне житла для Воргола виконували тільки кухня та спальня.

20. 1975 року Воргол лпублікував «Філософію Енді Воргола від А до Б і назад». Після довгих років односкладових вигуків та мимрення під час інтерв’ю , Енді — за потужної редакторської підтримки Пет Гекетт — нарешті заговорив.

Text & photo by Nastasya Da 

не зупиняйся